Як стати щасливою?
Є зацікавленість, відсутня інформація
Жоден бік життя не є таким складним, як інтимний, і ніде нема стільки неясностей в інформації, як тут. Тому в усьому світі зараз помітні дві крайності, що стосуються цієї ділянки життя людини — з одного боку надмірний інтерес до неї і з іншого — повне ігнорування.
Немає сенсу доводити, що будь-яка з цих крайнощів грунтується на відсутності певних знань і навичок у цьому питанні. Візьмемо для прикладу хоча б казку про лелеку, яку тримають напоготові батьки для відповіді своїм дітям на випадок можливого прояву допитливості щодо їхньої появи на цьому світі.
Питання інтимного виховання часто ігноруються не лише батьками, але і педагогами, які помилково вважають, що діти взагалі цим не цікавляться. Але чи так це насправді?
Кілька років тому у Польщі був випущений короткометражний фільм “Звідки беруться діти?”. У ньому переконливо показано, наскільки наївні дорослі, які вважають, що дітям можна довести все, навіть такий абсурд, як казка про лелеку.
У фільмі головну роль грають діти дошкільного віку. Заслуговуют на увагу їх спостережливість і своєрідні міркування як-от: чому ти схожий на тата, а не на лелеку?
На подібну тему близько двадціти років тому у Празі відбувся міжнародний симпозіум, у якому брала участь і делегація СРСР. На ньому невропатологи, психіатри, психологи, акушери-гінекологи, інши спеціалісти довели необхідність готувати молодь до подружнього життя, допомогти їм засвоїти закони поведінки і моралі людства, вироблені століттями.
Іншими словами — допомогти самим знайти відповідь на ті запитання, котрі, як видно з численної пошти до газети, хвилюють молодих людей і сьогодні, тобто — як стати щасливими? Адже сім'я — первинний осередок суспільства, що відіграє в нашому житті роль, значення якої важко переоцінити.
“Немає в світі дорогоцінніших уз, ніж ті, що з'єднують людину з людиною”.
Але створити таке взаєморозуміння, відповідний психологічний клімат в сім'ї вдається далеко не всім подружнім парам. І нередко це залежить від незнання елементарних законів інтимних відносин.
Таке нерозуміння один одного чи, як пише Ірина Г. з Ніжина, «небажання поступитися один одному» таїть в собі реальну загрозу для розриву отих самих дорогоцінних уз. І незалежно від того — трапляється це на порозі подружнього життя чи в його процесі — воно залишає у душі болісні сліди. Ілюстрацій до цього багато і в редакційніц пошті, з якою я ознайомився, і ще більше — у життя.
Для батьків і дітей
Невипадково в загальноосвітніх школах країни вводиться курс з гігієнічного та статевого виховання учнів. У місті Чернігові за цей період навчанням охоплено уже дві третини старшокласників і учнів першого року навчання професійно-технічних училищ.
Що ж стосується студентів технікумів та вузів обласного центру, то тут охоплення склало уже майже три чверті цього контигенту молоді.
Не залишилися поза увагою і батьки. Для них організовуються спеціальні лекторії, вечори запитань і відповідей. Та в центрі увагі, звичайно ж, залишаються молоді люди, що готуються до подружнього життя. Молодятам при реєстрації шлюбу вручається пам'ятка, що дає уяву про морально-гігієнічні аспекти шлюбу.
Цій же мети підпорядковані й індивідуальні консультації спеціалістів у салоні обрядових послуг Чернігівського Будинку побуту. Безсумнівна користь від діяльності клубу для молодят “Любов та згода”, що функціонує при Палаці культури хіміків.
На громадських засадах діють кабінети сім'ї та шлюбу при жіночої консультації Чернігівського пологового будинку та Ніжинської центральної районной лікарні.
Однак освітня робота так само, як і консультаційна допомога з питань сімейно-шлюбних відносин зосереджена, головним чином, в обласному центрі, в містах Ніжині та Прилуках.
Це пояснюється відсутністю в області єдиного центру, який би координував і контролював усі заходи, об'єднав зусилля ентузіастів-спеціалістів різних галузей знань. Необхідність створення його давно назріла. І про це зайвий раз говорять листи до редакції, у яких юні авторки прагнуть знайти відповідь на одвічне запитання: “Як стати щасливими?”