Чудово, що є на світі такі друзі

З Володею Брезме я вчився з 3-го класу. Навчався абияк, був справжнім гультяєм. Не слухав учителів, любив побитися, часто прогулював уроки. А тому як невстигаючого мене посадили за одну парту з хорошим учнем і прикріпили до нього, щоб він займався зі мною математикою. Була в той час така традиція, коли кращі учні брали на «абордаж» відстаючих.

А Володя був одним із кращих у нашому класі, лідером у всіх шкільних справах. Потрібно збирати макулатуру чи металобрухт, і Володя — ініціатор такого заходу. Характер у нього був живий і напористий, він мав авторитет серед однокласників і вчителів. А тому зовсім не дивно, що його обрали головою ради шкільної дружини.

Просидів з ним за однією партою я до самого закінчення школи. Я вдячний Володі, що він підтягував мою успішність, адже так не хотілося вчитися! А Володя наполегливо змушував мене освоювати математичні премудрості. Та хіба тільки в них справа? Завдяки йому я став займатися спортом, захопився вільною боротьбою. А сам він займався боксом.

Спілкування з ним допомогло мені відірватися від поганої компанії. Пам'ятаю, якось на перерві я побився, так він потім дбайливо витирав снігом мій розбитий ніс. І ось тоді мені подумалося, що він неодмінно стане лікарем. Виходить, що не помилився. Тепер він відомий лікар-сексопатолог у нашому місті та області. Знають його в Україні, а поки не розвалився Союз, про нього високо відгукувалися навіть московські фахівці.

Дружба з Володею Брезме дуже допомогла мені в житті. Після закінчення 8-ї школи я деякий час працював на підприємствах Чернігова, а потім, пам'ятаючи його настанову, що неодмінно потрібно вчитися, вступив у Львівський інститут фізичної культури на факультет фізичного виховання. Після його закінчення викладав фізкультуру в чернігівській школі № 6, і пропрацював у ній 36 років, до самої пенсії.

У даний час я живу в Німеччині, але з приятелем часто спілкуюся по скайпу. Звичайно, з віком заїдають болячки, і про це теж ми говоримо. І я завжди отримую від Володі слушну пораду, яка допомагає мені підтримувати здоров'я на належному рівні.

А коли приїжджаю в рідний Чернігів, завжди відвідую свого товариша. Багато води утекло з шкільних років, але час не остудив наші теплі стосунки. Чудово, коли є на світі такі друзі! З ними життя здається яскравішим і веселішим. Ось за це низький уклін моєму старовинному другові Володимиру Миколайовичу Брезме!