Любить? Не любить?
Любов чи закоханість
Щоб відповісти на листи читачок “Полісяночки”, давайте передусім з'ясуємо, що ж саме любов? Чим відрізняється вона від закоханості? Психоголи визначають закоханість як почуття швидкоплинне, що грунтується в основному на статевому потягу.
А любов'ю назівають міцний комплекс почуттів, що складається із значної кількості компонентів. До цих компонентив передусім відносяться етичні почуття — дружба, взаємна повага і т. ін. Їх доповнюють ніжність і статевий потяг.
Протягом років життя любов проходить декілька етапів свого розвитку. Нерідко вона починається з закоханості і лише потім, поглиблюючись, перетворюється у справжню любов. З плином часу у багатьох людей гострота почуттів притуплюється, любов з новою силою може спалахнути тоді, коли коханій людині загрожує біда чи небезпека.
Той факт, що сучасна молодь підкреслює і висуває на перший план повагу, довір'я і взаєморозуміння, доводять, що вона розуміє у взаємовідносинах саме справжню глибоку любов, а не просто закоханість.
Однак, як свідчать листи дівчат до “Полісяночки”, з якими я ознайомився, а уривки з деяких надруковані у цьому випуску, багато з них піддаються почуттям, які коханням назвати не можна.
Це звичайнісінька закоханість, яка проходить так само швидко, як і спалахує. Невипадково зростає кількість розлучень після кількох місяців подружнього життя. Пояснення при цьому висуваються досить кумедні — не зійшлися характерами.
Прояв характеру
У зв'язку з цим хочеться зупинитися на понятті характеру. Його точне визначення складає немалу трудність. Щоб визначити характер, психологи використовують різноманітні тести, в яких досліджуваним особам задають велику кількість запитань, які, на перший погляд, до справи не відносяться. Однак на підставі відповідей на ці запитання вчені роблять висновки про характер особи досліджуваного.
Характер людини проявляється в його поведінці, в його справах. Щоб достатньо вивчити і пізнати характер свого майбутнього чоловіка (дружини), необхідно, щоб вступові до шлюбу передував якомога більший відрізок часу.
Аналіз даних анкетного опитування тих, що розлучаються, показав, що короткий період дошлюбного знайомства перебуває у прямій залежності з таким же швидким розлученням.
Необхідно рахуватися з тим, що до вступу в шлюб юнаки і дівчата, як, правило, намагаються постати один перед одним якогома в кращому світлі. Іншими словами — в цьому періоді спостерігаається елемент нещирості, «артистизму».
А от на сцені сімейного життя вони швидко втомлюються грати ролі і стають самими собою. І тоді виявляється уже відома нам істица: характери не сходяться. Дехто покладає надію на “перевиховання” чоловіка чи дружини.
Але справа це не надійна. Характер людини може змінити лише сама людина, але для цього, звичайно, їй треба захотіти це зробити. Проте практика показує, що таке трапляється досить рідко з тієї простої причини, що більшість людей не погоджується з наявністю вад у їхньому характері, вони вважають себе непогрішними.
Логічно було б припустити, що, якщо дві людини володіють хорошими характерами, то вони можуть скласти щасливе сімейство. На жаль, люди з ідеальними характерами — явище досить рідкісне. І кожній людині слід підбирати партнера, характер якого якомога більше відповідав би її характеру.
На жаль, читачки “Полісяночки” досить рідко пишуть в своїх листах про характери юнаків, з якими вони познайомились. На перший план вони висувають суто зовнішні фактори. А цього, як бачимо, недостатньо не тільки для подружнього життя, а й для тривалої дружби.