Запас міцності почуттів
Власна думка проти людських суджень
“І в яку ж бо це мить, на якому триклятому місці раптом ми помилились і виправити вже не змогли”, — намагається розгадати поет таємницю відчуження ще зовсім недавно палко закоханих один в одного ліричних героїв.
Та хіба тільки поетів хвилює ця проблема?! Над розгадкою запасу міцності людських почуттів працюють тисячі спеціалістів з соціології сім'ї, психологів, фізіологів та інших фахівців, добре обізнаних у галузі закономірності спілкування людей, функціонування і розвітку сім'ї.
Останним часом до їхнього гурту приєдналася і електронна техніка, здатна швидко проаналізувати дані про майбутних обранців, видати найбільш розумні поради.
Звичайно, для кожного з нас існує на землі не одна людина, а певний тип людей, з яких кожен обирає собі партнера для спілкування, в тому числі і для подружнього життя.
І машина може допомогти тут більш об'єктивними порадами за ті, які дають родичі, друзі, знайомі. Той, хто створює сім'ю сьогодні, не завжди вдається до послуг порадників, але разом з тим часто-густо проявляє і таку обачливість. Часом досить надмірну.
Закохані настільки деталізують портрети та риси характеру своїх обранців і, як правило, в такому широкому колі, що власна думка мимоволі відсувається на задній план розмаїтістю людських суджень.
І тоді вже може статися так, що один з двох, які вчора були разом, не прийде на домовлене побачення. А для того, хто прийшов, розпочнеться мить загадковості: чому все так круто змінилося?
Листи розпачу
Подібних запитань багато зустрічається у пошті “Полісяночки”. Перед написанням цієї статті редакція надала мені можливість ознайомитись з деякими листами. Дівчата, а іноді і юнаки, у стосунках між якими відбулися неочікувані для них зміни, просять порад і допомоги. Оскільки “розпачливі” листи, якщо можна їх так назвати, багато в чому схожі у ситуаційному відношенні, зупинюся лише на одному з них. Написала його чернігівчанка Ліна В.
Наведу кілька прикінцевих рядків: “Спробувати забути його? Багато разів намагалася це зробити, але це виявилось не в моїх силах. Я люблю його і любитиму завжди. І не говорить, що все це мине, що покохаю іншого, що у мене все попереду. Забути його я не можу. То ж порадьте, як мені бути далі?”.
Попри всю переконаність Ліни у тому, що це «вічне», хочеться їй заперечити, незважаючи на те, що у сповіді про коханого вона навіть займенники пише з великої літери. Адже, за її словами, він п'є, курить, і навіть хуліганить. А якщо всі ці звички він перенесе і в подружне життя?!
Чи уявляє вона, яким воно буде? Мабуть, ні, коли такі вади не служать для неї засторогою. Що ж стосується душевних мук Ліни, то ій можуть зарадити тільки фахівці.
Тепер у поліклініках багатьох міст на дверях з'явилася табличка: кабінет психогігієни і сімейних відносин. Є адреси, подібної “швидкої допомоги” і в Чернігові. Одна з них — консультаційний кабінет при салоні обрядових послуг Черніговського Будинку побуту.
З Ліною і багатьма іншими, чиє випробування любов'ю проходить до того, як вони стали на рушничок спільної долі, простіше.
Значно складніше з тими, до кого описані метаморфози приходять уже в сімейне життя.
І над цим змушує ще раз задуматись тривожне зростання числа розлучень. Їх аналіз показує, що далеко не всі молодята правильно уявляють, що чекає їх після весілля.
Більш того, при першій же сварці вони легко і навіть бездумно вирішують порвати сімейні узи, хоча не все ще втрачено, хоча можна спробувати знайти прийнятну модель сімейного життя.Свого життя.
Бездумність і легковажність
Один з прикладів такої бездумності знаходимо в опублікованому нещодавно у «Комсомольському Гарті» матеріалі “Розлучення з любові”, на який, до речі, надійшло чимало відгуків читачів.
Обурюючись легковажністю героів матеріалу, І. Терещенко з Ніжина пише: “Доводиться іноді розбиратися у плетиві сімейних відносин своїх колег, родичів, добрих знайомих.
Певний досвід у цьому відношенні дає підстави зробити висновок: справді гармонійне подружнє життя складається там, де чоловік і жінка прагнуть якомога більше узнати, вивчити інтереси і запитати один одного, щоб потім пам'ятати про це, намагатися задовольнити їх. А не вимагати жертв”.
Цілком кваліфікований з точки зору психолога висновок. Хочеться лише його дещо доповнити. Жити в злагоді, зберегти в сім'ї мир, дружбу і любов — велике мистецтво. І все ж оволодіти ним може кожен. За однієї умови: і чоловік, і жінка повинні вважати себе відповідальними за сім'ю перед самими собою, перед дітьми, перед суспільством.