Це солодке слово - кекс...
Гармонія в сексуальних стосунках
У кабінеті чернігівського обласного лікаря-сексопатолога В.М Брезме можна прочитати, на перший погляд, вельми несподівану сентенцію: “Досягнення гармонії в сексуальних стосунках — це наполеглива праця лікаря, пацієнта та його сексуального партнера”. Проте для Володимира Миколайовича подібне твердження, можна сказати, істина в останній інстанції, непорушне життевє кредо.
Коли мова заходить про статевий розлад чоловіка, то його дружина не має права на образи типу: “Ти — хворий, це — твої проблеми”. Труднощі не можуть бути трагедією однієї людини. В сексі проблеми спільні. Приходить до мене пацієнт, скаржиться на імпотенцію, викликаю його благовірну і чую: “А він такий-розтакий...”.
Починаємо аналізувати — виявляється, жінка сама багато в чому винна. Я кажу: “От за це вам — “двійка”. І за інше — теж». Вона вже про іронію свою забула, слухае уважно, почервоніла, мов школярка. І я бачу, що ця подружня пара має шанси на гармонію.
На жаль, буває інакше. Прошу чоловіка привести на прийом дружину. Та наступного дня чую: “І слухати не хоче. Категорично відмовляється. Каже, здорова, а до сексопатолога йти їй взагалі соромно...”. Звичайно, така поведінка одного з партнерів ще більше поглиблює дисгармонію...
Якось звернулась до мене жінка. Півтора року перебуває у шлюбі, й досі не стала жінкою — через спазми м'язів тазового дна. У 19 років її намагались згвалтувати. Відтоді відчуває страх, який і викликає відповідну реакцію організму. Чоловік погодився на такий спосіб життя, терпів тривалий час.
Але все одно: в даному разі він не може бути стороннім спостерігачем. Бо є і його вина, що не міг певним чином розбудити в дружині жінку... Лише систематичні психотерапевтичні заходи та медикаментозне лікування (а працювати постійно доводиться із обома) дали позитивний ефект. Зараз хворобу подолано.
А уявіть, що б сталося, аби чоловік пацієнтки проігнорував моє прохання. На щастя, він усе зрозумів. Виявив неабиякий такт, не рахувався з часом. І подружжя здобуло таку важливу і їхньому житті перемогу.
Можливо, чоловік просто любив свою “половину”?
Безперечно. Бачите, він виявився дуже надійним. Саме тому, що любив. У нас же одружуються з пристрасті...
Цікавий рецепт “боротьби з шаленою пристрастю” наводить Авіценна: “....купівля невільниць, часті зносини з ними, знаходження нових (рабинь) і веселощі з ними...”.
Це жартівлива порада і “хвороба” не смертельна. Але справді: коли спраглий нап'ється — він швидко забуває про спрагу. Досягнення мети гамує пристрасть так само, як вода гасить вогонь. Жодна людина не може існувати місяці і роки в стані всепоглинаючої жаги поруч із супутником життя. Той, хто не кохає, стомлюється від всього, навіть від зливи поцілунків.
Любов — дуже велика праця
Саме любов дає стабільність, вона облагорожує секс. Ніби прописну істину говорю. Проте вкотре приходить на прийом пацієнтка: “От я така нещасна, нікому не потрібна, ніхто мене не кохає...”.
Але любов — дуже велика праця. “Хочеш бути коханим — кохай сам” — це Сенека. І він абсолютно правий.
Запитую таку пани: “Ви прагнете, щоб ваш чоловік одягався так само красиво, як і ви?” — “Ні. — відповідає. — А навіщо? Він же не жінка. Та й робота в нього не вельми інтелігентна. Є службовий одяг...”. Знову питання: “Як часто ви намагаєтесь приготувати страву, яку дуже полюбляє ваш чоловік, а не ви?” І знову повне нерозуміння.
Розповім ще такий випадок. Буквально цими днями завітала жінка: “Благаю, допоможить. Не знаю, як жити далі”. У неї двоє дітей. Чоловіка цінує. Але десь рік тому той не прийшов додому ночувати. Пояснив: був у приятелів. Відтоді, десь раз на місяць, він зраджує її з коханкою.
Дружина дізналась, влаштувала грандіозну сварку. Не допомогло. Чоловік запив, але не хоче йти з сім'ї, хоч подружне життя перетворилось на пекло. Він любить дітей, та й дружина його влаштовує — господиня гарна. Тільки “пиляє” щодня, не може примиритися з такою “роздвоєністю”. Але й чоловіка боїться втратити, хоче зберегти сім'ю.
Така ситуація. Що робити? Цілком очевидно, що жінка обрала далеко не кращий спосіб. Постійні сварки (та ще з її ініціативи) лише підштовхують чоловіка до чергового стрибка «в гречку». Можливо, варто було б певний “не помічати” зради і спробувати поборотися з суперницею?
Справа в тому, що у пацієнтки виявились доволі слабкі пізнання щодо різновидів сексу. Першого разу її суджений зрадив випадково, у нетверезому стані. Проте він пережив набагато повнішну гаму сексуальних відчуттів. Для нього це було своєрідним відкриттям, яскравим спалахом.
Але тепер вже мова не лише про сексуальну поведінку. Тут і соціальний компонент. Чому чоловік п'є? Значить, слід подбати (тим більше, що залишились певні почуття) про маленькі свята для судженого, культурне дозвілля з дітьми (адже пацієнтка підкреслювала, що він буквально жити не може без синів!). Що ж до сексу, то їй рекомендовано розширити “межі дозволеного”.
Тепер все залежить від її витримки й тактовності. Звичайно, при потребі вона може знову проконсультуватись у сексопатолога. Але ніякий рецепт, ніякі ліки тут не зарадять. Справа зовсім в іншому: людині необхідно подолати бар'єр оті табу, які існують у її сексуальній поведінці. Вона не винна, її так виховали. Потім — раннє одруження, сімейні будні...
Уявляю, як якась представниця прекрасної статі аж кипить від обурення, читаючи ці рядки: “А де ж жіноча гордість? Як ви можете говорити про такі речі у газети?!” Можу. По-перше, пацієнтка сама стверджує, що попри все цінує свого чоловіка. Тому цілком можливо, що з часом вона може відкрити такі грані свого таланту, про які й не підозрювала раніше, і одержувати неабияке задоволення. По-друге, а як же двоє дітей?
Плюс до мінуса притягується?
Володимире Миколайовичу, є такий закон фізики: про те, що “плюс” до “мінуса” притягується...
Я зрозумів.Коли чоловік і дружина доповнюють одне одного (а не конкурують) — буде гармонія. Він — м'якший, вона — жорсткіша (чи навпаки), він — практичний, вона — трохи ідеалістка і т. д. Але коли обоє жорсткі — серйозні конфлікти в сім'ї неминуючи.
Тут, справді, два “мінуси” відштовхуються. Це якщо говорити про риси характеру. Проте коли він — недалекий розумом, а вона — ерудована, освічена людина, “плюс” до “мінуса” аж ніяк не притягнеться. Це абсурд.
Гітлер був професійним художником и самотужки намалював ескіз цього предмета, створив зовнішній вигляд такої ляльки. Звичайно, вона відповідала еталону німецької жінки: мала біляве волосся, розкішні груди, великі чуттеві вуста... Ця лялька повинна була супроводжувати солдата скрізь, тобто постійно лежати в його валізі.Дружина буде просто зневажати такого чоловіка. Для гармонії в сім'ї вагоме значення мають якраз відповідність інтелектуальних можливостей подружжя, спільні інтереси та уподобання, духовна близькість. Взагалі ж освіта та професія, пов'язані з інтелектуальною діяльністю, позитивно впливають на жінок щодо лібідо та оргазму.
Є дані, що оргазм найяскравіше виявляється в жінок гуманітарного фаху і найгірше — у домогосподарок. Хоча в житті все, звичайно, складніше — траплаються й протилежні випадки...
А от на чоловіків (у плані сексу) робота особливим чином не впливає. Жінки менше “біологічні”, більш чутливі, “соціальніші”. Тут відмінність у проявах статевого розвитку. Тож для дотримання гармонії ще до шлюбу необхідно розвинути у юнака оце соціальне”, тоді дружині легше досягнути “біологічного в сексі”.